Шепетівський професійний ліцей
запрошує на навчання за такими спеціальностями

На базі 9 класів

№ П.П. Назва професій Тривалiсть
1

Слюсар-ремонтник, електрогазозварник

 3 роки
2

Слюсар-ремонтник, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування

 3 роки
3

Штукатур, лицювальник-плиточник

 3 роки

На базі 11 класів

№ П.П. Назва професій Тривалiсть
1

Електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування

 1,5 роки

Підвищення кваліфікації, перепідготовка та інше

№ П.П. Назва професій Тривалiсть Вартість Вид професійної підготовки
1 Кравець 4 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 5,5 місяці 9859,07 підвищення кваліфікації
2 Швачка 1-2 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 3,1 місяці 5668.40 первина професійна підготовка
3 Електрогазозварник 4 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 2 місяці 3717,65 грн. підвищення кваліфікації
4 Електрогазозварник 4 розряд (кількість слухачів в групі – 15 чол.) 2 місяці 2376,45 грн. підвищення кваліфікації
5 Електромонтер з ремонту та обслуговування електро устаткування 4 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 3,5 місяці 8505,71 грн. підвищення кваліфікації
6 Електромонтер з ремонту та обслуговування електро устаткування 4 розряд (кількість слухачів в групі – 15 чол.) 3,5 місяці 6973,97 грн. підвищення кваліфікації
7 Електрогазозварник 3 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 2 місяці 3272,11 грн. підвищення кваліфікації
8 Електрогазозварник 3 розряд (кількість слухачів в групі – 15 чол.) 2 місяці 2228,23 грн. підвищення кваліфікації
9 Електромонтер з ремонту та обслуговування електро устаткування 3 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 5 місяців 11131,19 грн. підвищення кваліфікації
10 Електромонтер з ремонту та обслуговування електро устаткування 3 розряд (кількість слухачів в групі – 15 чол.) 5 місяців 7855,46 грн. підвищення кваліфікації
11 Слюсар-ремонтник 3 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 3 місяці 8208,92 грн. підвищення кваліфікації
12 Слюсар-ремонтник 3 розряд (кількість слухачів в групі – 15 чол.) 3 місяці 6646,58 грн. підвищення кваліфікації
13 Електрогазозварник 2 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 5,5 місяці 10751,34 грн. первина професійна підготовка
14 Електрогазозварник 2 розряд (кількість слухачів в групі – 15 чол.) 5,5 місяці 4971,24 грн. первина професійна підготовка
15 Електромонтер з ремонту та обслуговування електро устаткування 2 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 5,5 місяці 10424,72 грн. первина професійна підготовка
16 Електромонтер з ремонту та обслуговування електро устаткування 2 розряд (кількість слухачів в групі – 15 чол.) 5,5 місяці 5296,84 грн. первина професійна підготовка
17 Слюсар-ремонтник 2 розряд (кількість слухачів в групі – 5 чол.) 5,5 місяці 11570,85 грн. первина професійна підготовка
18 Слюсар-ремонтник 2 розряд (кількість слухачів в групі 15 чол.) 5,5 місяці 5737,87 грн. первина професійна підготовка

Прийом громадян до державного навчального закладу «Шепетівський професійний ліцей» здійснюється для здобуття професій за освітньо-кваліфікаційним рівнем: кваліфікований робітник.

Професії

Код ДК

7233, 7212

Термін навчання

3 роки

Форма навчання

Денна

Слюсар-ремонтник, електрогазозварник

ПРОФЕСІЯ: 7233 “Слюсар-ремонтник”

Слюсарні роботи – обробка металів, зазвичай доповнюючи верстатну механічну обробку або що завершує виготовлення металічних виробів з’єднанням деталей, збіркою машин і механізмів, а також їх регулюванням. Слюсарні роботи виконуються за допомогою ручного або механізованого слюсарного інструменту або на верстатах.

Участь слюсарів у виробничому процесі дуже значна. При цьому слід відмітити, що ручна слюсарна обробка менш продуктивна, ніж механічна (на верстатах), і потребує більших затрат фізичних зусиль робітника. Саме тому повсюдно прагнуть зменшити обсяг ручних слюсарних робіт переведенням багатьох операцій на металорізальні верстати. Але там, де цього зробити неможливо, слюсарну обробку виконують з допомогою механізованого інструменту.

Загальні відомості про професію слюсаря-ремонтника.
Слюсарні роботи належать до процесів холодної обробки металів різанням. Здійснюються вони як вручну, так і за допомогою механізованого інструменту. Метою слюсарних робіт є надання оброблюваній деталі заданих кресленням форми, розмірів та шорсткості поверхні. Якість виконуваних слюсарних робіт залежить від уміння і навичок слюсаря, застосовуваного інструмента і оброблюваного матеріалу.

Технологія слюсарної обробки складається з ряду операцій, зокрема: розмічання, рубання, виправляння і гнуття металів, різання металів ножівкою і ножицями, обпилювання, свердління, зенкування і розвірчування отворів, нарізування різьби, клепання, шабрування, притирання і доводки, паяння і лудіння, заливання підшипників, з’єднання склеюванням і ін. Під час виготовлення (обробки) металевих деталей слюсарним способом основні слюсарні операції виконуються в певному порядку, в якому одна операція передує іншій. Спочатку виконуються слюсарні операції по виготовленню або виправленню заготовки: різання, випрямляння, гнуття, які можна назвати підготовчими. Далі виконується основна обробка заготовки. Здебільшого — це операції рубання і обпилювання, в результаті яких з заготовки знімаються зайві шари металу і вона дістає форму, розміри і стан поверхні близькі, або такі, що співпадають з вказаними на кресленні.

Зустрічаються і такі деталі машин, для обробки яких потрібні ще операції шабрування, притирання, доводки і ін., при яких з виготовлюваної деталі знімаються тонкі шари металу. Крім того, при виготовленні деталі вона може бути, якщо це потрібно, з’єднана з іншою деталлю, разом з якою піддається дальшій обробці. Для цього виконуються операції свердління, зенкування, нарізування різьби, клепання, паяння і ін.

Всі перелічені види робіт належать до основних операцій слюсарної обробки.

В залежності від вимог, що ставляться до готових деталей, можуть також виконуватись додаткові операції; мета їх полягав в наданні металевим деталям нових властивостей: підвищеної твердості або пластичності, стійкості від руйнування в середовищі газів, кислот або лугів. До таких операцій належить лудіння, покривання емаллю, гартування, відпалювання, електрозміцнення і ін.

При визначенні послідовності обробки враховують, у якому вигляді надходять деталі (заготовки); більш груба обробка завжди передує остаточній.

Слюсарно-складальні роботи виконуються при складанні вузлів з окремих деталей і при складанні машини з окремих вузлів.

Професія широко розповсюджена, затребувана на всіх етапах виробництва і при експлуатації будь-якої техніки і супровідних технічних систем (електричних, сантехнічних, телекомунікаційний і ін.). Слюсар-ремонтник – робітник, що обслуговує техніку на виробництві й у побуті. Предметом його праці можуть ставати різноманітні об’єкти, тому фахівці з ремонту мають досить вузьку спеціалізацію. Нижче буде описана професія ремонтника в загальному виді.

Ремонтнику необхідно добре розбиратися в тих механізмах, з якими він працює, знати логіку їхнього функціонування і властивості матеріалів, з яких вони виготовлені. Фахівець даного профілю може виконувати поточний, капітальний і плановий ремонт техніки. Поточний ремонт містить у собі заміну деталей, що вийшли з ладу. Капітальний ремонт проводиться тоді, коли поламані чи зношені базові механізми, що спричиняє ушкодження інших деталей і вузлів. Плановий ремонт – це діагностика і перевірка стану всіх систем механізму, заміна зношених деталей до того, як техніка вийшла з ладу. Для ремонту системи робітник у першу у чергу знайомиться з технічним паспортом чи кресленням апаратури. Далі він здійснює технічну діагностику механізмів, при необхідності розбираючи апарат, складає план робіт. Ремонтник усуває несправність, заміняючи чи ремонтуючи ушкоджені деталі. При цьому він використовує різні інструменти і прилади для проведення вимірів і діагностики. У процесі зборки устаткування чи техніки він робить припасування деталей, дотримуючи їхнє точне взаєморозташування відповідно до технічних умов; регулює і налагоджує роботу механізмів, готує їх до роботи.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ПРОФЕСІЇ
Мистецтво добувати і обробляти метал уручну відомо з давніх часів. Людина на зорі свого розвитку була в повній залежності від стихійних сил природи, але впродовж довгих століть вона поступово звільнявся від цієї залежності, підпорядковувавши собі природу. Борючись за своє існування, первісна людина на перших порах виготовляла і пристосовувала для себе різні знаряддя з дерева, каменя, а потім з бронзи і заліза.

Спочатку ці знаряддя нагадували собою органи людського тіла, наприклад кам’яний молоток нагадував кулак, ніж — форми кігтів або зубів, граблі і лопата — форму кисті і пальців руки і тому подібне.

Люди навчилися добувати і обробляти метали у давнину. З металу виготовлялися знаряддя праці, наприклад сокири, коси, серпи, засоби захисту – щити, предмети домашнього ужитку — посуд для варива їжі (казани, чашки, тази), прикраси і інші вироби.

Впродовж багатьох років металеві вироби виготовлялися ремісниками-ковалями, Спочатку ця група ремеслеників виготовляла вручну всілякі металеві вироби, надалі розвиток ковальського ремесла, поява різних пристосувань, вдосконалення знарядь виробництва, використання бронзи і заліза привели до різносторонності ковальських робіт. Це викликало розподіл праці між ковалями-ремеслениками. Одні ковалі виконували грубіші і крупніші роботи, наприклад знаряддя праці, предмети домашнього ужитку і ін., а інші – дрібніші і тонші роботи. Ковалями-ремісниками того часу вручну виготовлялися всілякі вироби.

З’являється нова галузь ковальського виробництва холодне кування металу, тобто остаточна обробка без нагріву металу. Найбільш типовими представниками цієї галузі були замочники — майстри по виготовленню замків. На початку XV ст.. замочників називали «шлоссерами». З часом іноземне слово придбало інший сенс. Так виникла назва «слюсар».

Зразки зброї, знарядь праці, різних механізмів (замків, годинника, машин) і інших виробів приголомшують нас складністю обробки, ретельністю обробки,і говорять про те, що холодна обробка металу, мистецтво різати метал вручну були широко розвинені серед народу декілька століть тому. Розвиток техніки багатьом зобов’язаний талановитим російським людям, яких у всі часи в Росії було багато. Ці «умільці», як їх тоді називав народ, були різносторонньо розвиненими людьми, які самостійно вирішували складні технологічні завдання. Особливо своєю майстерністю славилися московські, тульські і уральські майстри. Про мистецтво російських майстрів – «умільців» говориться в розповіді російського письменника Н. С. Леськова «Лівша», герой якого Тульський майстер Лівша на подив англійським майстрам підкував виготовлену ним мікроскопічних розмірів блоху.

Виготовлення вогнепальної і холодної зброї, а також зброї вимагало виконання слюсарної роботи. Завдяки цьому розвинулось мистецтво чеканити прикраси і виковувати складної форми шлеми. При виготовленні рушничного замка, свердлінні гармат застосовувалися різні інструменти і пристрої. Таким чином, в XIV—XV ст. виникла самостійна галузь ковальського ремесла – холодне кування, а разом з нею і слюсарне ремесло. Особливий розвиток слюсарного ремесла виникло після Великої Жовтневої революції. Наші учені, інженери і техніки, робітники багато що зробили, щоб замінити важку, малопродуктивну ручну працю роботою механізмів і машин. З появою металоріжучих верстатів і їх вдосконаленням поступово скорочувалось роль і доля ручної праці, яка стала замінюватися працею тих, що стружать, токарів, фрезерувальників, шліфувальників і ін. Але однією з ведучих залишається професія слюсарю. Як і раніше цінується праця слюсаря-майстра, від якого вимагається уміння виконувати всі види ручної обробки металів.

ХАРАКТЕР РОБОТИ
Повинен знати: основні заходи виконання робіт з розбирання, ремонту та складання простих вузлів і механізмів, устаткування, агрегатів і машин; устаткування, агрегатів та машин; основи слюсарної справи; призначення та правила застосування слюсарного і контрольно-вимірювального інструменту; основні механічні властивості матеріалів, які обробляє; основи знань про допуски і посадки, квалітети і параметри шорсткості; найменування, маркування і правила застосування мастил, мийних речовин, металів і змазок; основи електротехніки; читати креслення простих вузлів і механізмів устаткування, агрегатів та машин, користуватися комп’ютерною технікою.
Повинен уміти: розбирати, ремонтувати, складати і випробовувати прості вузли і механізми устаткування, агрегатів та машин; регулювати просте устаткування, агрегати і машини, а також середньої складності під керівництвом слюсаря більш високої кваліфікації; виконувати слюсарне оброблення деталей за І2-І4-м квалітетами (5-7-м класами точності); промивати, чистити, змащувати деталі та знімати заливання; виконувати роботи із застосуванням пневматичних, електричних інструментів та на свердлильних верстатах; шабрити деталі за допомогою механізованого інструменту; виготовляти прості пристрої для ремонту і складання.

Загальнопрофесійні вимоги
Повинен: раціонально та ефективно організовувати працю на робочому місці; додержуватись норм технологічного процесу; не допускати браку в роботі; знати й виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці й навколишнього середовища, додержуватися норм, методів й прийомів безпечного ведення робіт; використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо); знати інформаційні технології.

УМОВИ РОБОТИ
Умови роботи збезпечуються в наявності та справності інструментів, пристроїв, обладння та технологічної документації:
Обладнання та пристрої:
– Заточний верстат;
– Роз міткові плити;
– Рефлекторний;
– Правні плити;
– гвинтові преси;
– Бруски;
– Перевірочні плити;
– Лещата;
– Оправки різні;
– Гнучкі штампи;
– Роликовий трубогіб;
– Гнучкі пристрої;
– Електричні ножиці (ричагові, гильотинні,);
– Ножівка;
– Слюсарний верстат;
– Опилочний-зачисний верстат;
– Опилочні призми;
– Кондуктори;
– Накладні губки;
– Вертикально-свердлильний верстат;
– Ручні свердлильні дрилі;
– Тріщотки;
– Тумбочка для інструментів;
– Свердлильні патрони;
– Клиння;
– Притискні планки;
– Слюсарний вороток;
– Різьбонарізні електричні і пневматичні машини;
– Плашко тримач;
– Паяльні лампи;
– Електроплитка;
– Коробки і форми для плавлення припоїв;
– Різні ковші;
– Газові пальники.

Інструменти і матеріали:
– Штангенциркулі;
– Вимірювальні лінійки;
– Машинне масло;
– Пісок;
– Каніфоль;
– Розміточні циркулі;
– Рисувалки;
– Кернер;
– Транспортири;
– Розміточні молотки;
– Стальна щітка;
– Наждачна бум ага;
– Крейда;
– Фарба;
– Молотки зі вставним бойками;
– Дерев’яні молотки;
– Слюсарні молотки;
– Стальні накладки;
– Тригранні напилки;
– Ручні ножиці;
– Ножів очне полотно;
– Плоскі тупоносі напилки;
– Кронциркуль;
– Лекальна лінійка;
– Напилки і надфілі різних профілів і номерів насічок;
– Кутники;
– Слюсарні зубила;
– Крейцмейсель;
– Свердла різний розмірів;
– Фрези-шарошки;
– Зенкери;
– Калібри-пробки;
– Глибиномір;
– Вода;
– Праві і ліві мітчики;
– Метричні мітчики;
– Різьбоміри;
– Різьбові калібри-пробки;
– Круглі плашки;
– Різні шабери;
– Абразивні бруси;
– Теплові і електричні паяльники;
– Плоскогубці;
– Припої.
– Плоскі тупоносі напилки і надфілі;

Інвентар:
– 1. Аптечка першої медичної допомоги
– 2. Вогнегасник
– Технологічна документації:
– 1. робоче креслення
– 2. інструкційна картка

Умови праці. Ремонт може виконуватися прямо на місці експлуатації техніки, якщо вона не транспортабельна. Також можуть використовуватися спеціальні майстерні чи приміщення різного розміру в залежності від габаритів ремонтуємого об’єкта. Ремонт демонтованих деталей і виготовлення нових виробляється на спеціальному робочому місці.

РИНОК ПРАЦІ
Сфера професійного використання випускника:
Виробництво машин та устаткування, всіх галузях народного господарства (машинобудуванні й металообробці, металургії, сільському господарстві, будівництві в транспорті й в інших галузях).

ОСВІТНЯ ПІДГОТОВКА
Шепетівський професійний ліцей
Нетішинський професійний ліцей
Старокостянтинівський професійний ліцей

МЕДИЧНІ ОБМЕЖЕННЯ
Медичні обмеження: діяльність не рекомендується людям, що страждають захворюваннями серця, суглобів, легень і дихальних шляхів, хворобами опорно-рухового апарата, шкіри, що має дефекти зору і слуху (низька гострота зору, стійкість ясного бачення і т.п.), алергію на запахи олій, емульсій і т.д., нервово-психічні захворювання.

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей
Необхідні якості. Фахівець з ремонту повинний мати витривалість і в деяких випадках фізичну силу, тонку м’язову, слухову чутливість, мати гарний зір. Потрібна рухливість, координованість і точність рухів кистей і пальців рук, точний окомір (лінійний і об’ємний), розвита просторова уява, гарна образна і рухова пам’ять, технічна кмітливість. Ремонтник повинний мати досить глибокі пізнання в області фізики, хімії, математики, зведення про матеріали, принципи роботи ремонтуємих систем. Він повинний знати правила техніки безпеки, технології планово-попереджувального ремонту, технічні способи іспиту апаратури після ремонту, допуски, класи точності. Фахівець повинний уміти визначати ступінь зносу устаткування, підбирати необхідні для заміни деталі, якщо таких немає, то створювати ескізи креслень для їхнього виготовлення, виконувати розбирання, ремонт, зборку устаткування і підготовку його до роботи.

ПЕРСПЕКТИВИ
Під впливом науково-технічного прогресу в сучасному виробництві впроваджуються нові технології з використанням сучасних засобів механізації й автоматизації; організаційно-технічні умови виробництва зумовлюють розширення професійної діяльності робітників. Від рівня освіти, виховання й розвитку кадрів залежить можливість підвищення продуктивності праці, освоєння нової високопродуктивної техніки, впровадження нових ефективних приладів, матеріалів, прогресивних технологічних процесів.

Перспективи професійного росту і кар’єри: підвищення розряду, заробітної плати, складності виконуваних робіт. Можливий адміністративний ріст, підвищення кваліфікації (технікум, інститут), розширення професійних навичок за рахунок збільшення видів виконуваних робіт, перекваліфікація на родинні професії.

Затребуваність на ринку праці досить висока, попит на фахівців стабільний.
Необхідний рівень освіти – початкова професійна.

СПОРІДНЕНІ ПРОФЕСІЇ
Родинні професії: слюсар-збирач, слюсар широкого профілю.

ПРОФЕСІЯ: 7212 “Електрогазозварник”

Загальна характеристика
Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці, існує думка, що слово «зварювання» проходить від імені словенського бога ковальської справи Сварога. Перші прості методи зварювання застосовувались в VІІ тисячолітті до н. е. в районах Єгипту та Ірану.
Нові способи з’єднання металів з’явились з відкриттям у 1802 році електричного дугового розряду.
У 1885 році був запатентований спосіб з’єднання та роз’єднання металів за допомогою електричної дуги між металевим виробом та вугільним електродом, для живлення якої використовувалася акумуляторна батарея.

У 1888 р. М. Г. Слав’янов винайшов спосіб дугового електрогазозварника металів металевим електродом, що плавиться. Всі з’єднання, які були виготовлені цим методом, відрізняються високою якістю і надійністю.Наприкінці ХІХ століття французький хімік Ле-Шетальє винайшов ацетиленокисневе полум’я, а інженери Пінар І Фуше на початку ХХ застосували його для зварювального пальника.

На межі століть був виданий патент на електричне стискове зварювання опором, розроблено точкове зварювання опором, розроблено точкове зварювання мідним електродом та стискове зварювання методом оплавлення. Також був винайдений спосіб термітного зварювання, заснований на реакції окислення активних металів.

Важко знайти галузь у народному господарстві, де б можна було обійтися без електрогазозварювальника. Ця професія надзвичайно розповсюджена, складна та відповідальна.

Суть ручного електрогазозварювання полягає в тому, що електрод, розплавляючись, заповняє зазор між краями зварюваних деталей. При газозварюванні в дугу вводиться присадний дріт, який, розплавляючись, заповнює зазор, часто робітнику доводиться займатись і електричним і газовим зварюванням.

Вимоги до працівника

Електрогазозварник повинен мати сильну нервову систему, точну координацію рухів, добру пам’ять, вміти концентрувати увагу, бути зібраною, відповідальною людиною.

 

Електрогазозварник повинен знати:
  • правила обслуговування електрогазозва- рювальної апаратури;
  • механічні та технологічні властивості зварювальних матеріалів;
  • марки електродів та правила їх підбору залежно від матеріалів зварювання;
  • види зварювальних швів;
  • режими зварювання;
  • причини дефектів зварювання та способи їх усунення;
  • загальні відомості та правила зберігання газів (ацетилену, кисню, водню), які використовуються при газовому зварюванні.

Санітарно гігієнічні умови

Доводиться працювати в найрізноманітніших місцях: у робочому цеху, в полі, на висоті та під землею. Фізичне вантаження лягає на людину під час піднімання та переносу заготовок, деталей і конструкцій, а також виконання повільних рухів з паяльником, несприятливо діють на організм високі температури, ультрафіолетове випромінювання, шкідливі хімічні речовини. Професія електрогазозварника в основному чоловіча, праця жінок на зварювальних роботах у зв’язку з підвищеною важкістю і шкідливістю обмежена.

Передбачені пільги в пенсійному забезпеченні: чоловіки мають право виходити на пенсію в 55 років при стажі роботи не менше 20 років, жінки при стажі роботи 15 років йдуть на пенсію в 50 років.

Медичні протипоказання

Протипоказано працювати за цією професією людям, у яких гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, ревматизм, порушення вестибулярного апарату.

 

Ймовірність працевлаштування

досить висока. У переважній більшості і регіонів електрогазозварники без особливих І ускладнень знаходять роботу в будівельних організаціях, на фабриках та за водах авторемонтних майстернях, станціях технічного обслуговування тощо. Таким чином ця професія має сталий попит на ринку праці.

Ризик безробіття у електрогазозварників мінімальний і пов’язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи. Висококваліфіковані робітники володіють суміжними професіями, мають більші шанси на працевлаштування.

Правила прийому Документи до вступу

Код ДК

7233, 7212

Термін навчання

3 роки

Форма навчання

Денна

Слюсар-ремонтник, електрогазозварник

ПРОФЕСІЯ: 7233 “Слюсар-ремонтник”

Слюсарні роботи – обробка металів, зазвичай доповнюючи верстатну механічну обробку або що завершує виготовлення металічних виробів з’єднанням деталей, збіркою машин і механізмів, а також їх регулюванням. Слюсарні роботи виконуються за допомогою ручного або механізованого слюсарного інструменту або на верстатах.

Участь слюсарів у виробничому процесі дуже значна. При цьому слід відмітити, що ручна слюсарна обробка менш продуктивна, ніж механічна (на верстатах), і потребує більших затрат фізичних зусиль робітника. Саме тому повсюдно прагнуть зменшити обсяг ручних слюсарних робіт переведенням багатьох операцій на металорізальні верстати. Але там, де цього зробити неможливо, слюсарну обробку виконують з допомогою механізованого інструменту.

Загальні відомості про професію слюсаря-ремонтника.
Слюсарні роботи належать до процесів холодної обробки металів різанням. Здійснюються вони як вручну, так і за допомогою механізованого інструменту. Метою слюсарних робіт є надання оброблюваній деталі заданих кресленням форми, розмірів та шорсткості поверхні. Якість виконуваних слюсарних робіт залежить від уміння і навичок слюсаря, застосовуваного інструмента і оброблюваного матеріалу.

Технологія слюсарної обробки складається з ряду операцій, зокрема: розмічання, рубання, виправляння і гнуття металів, різання металів ножівкою і ножицями, обпилювання, свердління, зенкування і розвірчування отворів, нарізування різьби, клепання, шабрування, притирання і доводки, паяння і лудіння, заливання підшипників, з’єднання склеюванням і ін. Під час виготовлення (обробки) металевих деталей слюсарним способом основні слюсарні операції виконуються в певному порядку, в якому одна операція передує іншій. Спочатку виконуються слюсарні операції по виготовленню або виправленню заготовки: різання, випрямляння, гнуття, які можна назвати підготовчими. Далі виконується основна обробка заготовки. Здебільшого — це операції рубання і обпилювання, в результаті яких з заготовки знімаються зайві шари металу і вона дістає форму, розміри і стан поверхні близькі, або такі, що співпадають з вказаними на кресленні.

Зустрічаються і такі деталі машин, для обробки яких потрібні ще операції шабрування, притирання, доводки і ін., при яких з виготовлюваної деталі знімаються тонкі шари металу. Крім того, при виготовленні деталі вона може бути, якщо це потрібно, з’єднана з іншою деталлю, разом з якою піддається дальшій обробці. Для цього виконуються операції свердління, зенкування, нарізування різьби, клепання, паяння і ін.

Всі перелічені види робіт належать до основних операцій слюсарної обробки.

В залежності від вимог, що ставляться до готових деталей, можуть також виконуватись додаткові операції; мета їх полягав в наданні металевим деталям нових властивостей: підвищеної твердості або пластичності, стійкості від руйнування в середовищі газів, кислот або лугів. До таких операцій належить лудіння, покривання емаллю, гартування, відпалювання, електрозміцнення і ін.

При визначенні послідовності обробки враховують, у якому вигляді надходять деталі (заготовки); більш груба обробка завжди передує остаточній.

Слюсарно-складальні роботи виконуються при складанні вузлів з окремих деталей і при складанні машини з окремих вузлів.

Професія широко розповсюджена, затребувана на всіх етапах виробництва і при експлуатації будь-якої техніки і супровідних технічних систем (електричних, сантехнічних, телекомунікаційний і ін.). Слюсар-ремонтник – робітник, що обслуговує техніку на виробництві й у побуті. Предметом його праці можуть ставати різноманітні об’єкти, тому фахівці з ремонту мають досить вузьку спеціалізацію. Нижче буде описана професія ремонтника в загальному виді.

Ремонтнику необхідно добре розбиратися в тих механізмах, з якими він працює, знати логіку їхнього функціонування і властивості матеріалів, з яких вони виготовлені. Фахівець даного профілю може виконувати поточний, капітальний і плановий ремонт техніки. Поточний ремонт містить у собі заміну деталей, що вийшли з ладу. Капітальний ремонт проводиться тоді, коли поламані чи зношені базові механізми, що спричиняє ушкодження інших деталей і вузлів. Плановий ремонт – це діагностика і перевірка стану всіх систем механізму, заміна зношених деталей до того, як техніка вийшла з ладу. Для ремонту системи робітник у першу у чергу знайомиться з технічним паспортом чи кресленням апаратури. Далі він здійснює технічну діагностику механізмів, при необхідності розбираючи апарат, складає план робіт. Ремонтник усуває несправність, заміняючи чи ремонтуючи ушкоджені деталі. При цьому він використовує різні інструменти і прилади для проведення вимірів і діагностики. У процесі зборки устаткування чи техніки він робить припасування деталей, дотримуючи їхнє точне взаєморозташування відповідно до технічних умов; регулює і налагоджує роботу механізмів, готує їх до роботи.

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ПРОФЕСІЇ
Мистецтво добувати і обробляти метал уручну відомо з давніх часів. Людина на зорі свого розвитку була в повній залежності від стихійних сил природи, але впродовж довгих століть вона поступово звільнявся від цієї залежності, підпорядковувавши собі природу. Борючись за своє існування, первісна людина на перших порах виготовляла і пристосовувала для себе різні знаряддя з дерева, каменя, а потім з бронзи і заліза.

Спочатку ці знаряддя нагадували собою органи людського тіла, наприклад кам’яний молоток нагадував кулак, ніж — форми кігтів або зубів, граблі і лопата — форму кисті і пальців руки і тому подібне.

Люди навчилися добувати і обробляти метали у давнину. З металу виготовлялися знаряддя праці, наприклад сокири, коси, серпи, засоби захисту – щити, предмети домашнього ужитку — посуд для варива їжі (казани, чашки, тази), прикраси і інші вироби.

Впродовж багатьох років металеві вироби виготовлялися ремісниками-ковалями, Спочатку ця група ремеслеників виготовляла вручну всілякі металеві вироби, надалі розвиток ковальського ремесла, поява різних пристосувань, вдосконалення знарядь виробництва, використання бронзи і заліза привели до різносторонності ковальських робіт. Це викликало розподіл праці між ковалями-ремеслениками. Одні ковалі виконували грубіші і крупніші роботи, наприклад знаряддя праці, предмети домашнього ужитку і ін., а інші – дрібніші і тонші роботи. Ковалями-ремісниками того часу вручну виготовлялися всілякі вироби.

З’являється нова галузь ковальського виробництва холодне кування металу, тобто остаточна обробка без нагріву металу. Найбільш типовими представниками цієї галузі були замочники — майстри по виготовленню замків. На початку XV ст.. замочників називали «шлоссерами». З часом іноземне слово придбало інший сенс. Так виникла назва «слюсар».

Зразки зброї, знарядь праці, різних механізмів (замків, годинника, машин) і інших виробів приголомшують нас складністю обробки, ретельністю обробки,і говорять про те, що холодна обробка металу, мистецтво різати метал вручну були широко розвинені серед народу декілька століть тому. Розвиток техніки багатьом зобов’язаний талановитим російським людям, яких у всі часи в Росії було багато. Ці «умільці», як їх тоді називав народ, були різносторонньо розвиненими людьми, які самостійно вирішували складні технологічні завдання. Особливо своєю майстерністю славилися московські, тульські і уральські майстри. Про мистецтво російських майстрів – «умільців» говориться в розповіді російського письменника Н. С. Леськова «Лівша», герой якого Тульський майстер Лівша на подив англійським майстрам підкував виготовлену ним мікроскопічних розмірів блоху.

Виготовлення вогнепальної і холодної зброї, а також зброї вимагало виконання слюсарної роботи. Завдяки цьому розвинулось мистецтво чеканити прикраси і виковувати складної форми шлеми. При виготовленні рушничного замка, свердлінні гармат застосовувалися різні інструменти і пристрої. Таким чином, в XIV—XV ст. виникла самостійна галузь ковальського ремесла – холодне кування, а разом з нею і слюсарне ремесло. Особливий розвиток слюсарного ремесла виникло після Великої Жовтневої революції. Наші учені, інженери і техніки, робітники багато що зробили, щоб замінити важку, малопродуктивну ручну працю роботою механізмів і машин. З появою металоріжучих верстатів і їх вдосконаленням поступово скорочувалось роль і доля ручної праці, яка стала замінюватися працею тих, що стружать, токарів, фрезерувальників, шліфувальників і ін. Але однією з ведучих залишається професія слюсарю. Як і раніше цінується праця слюсаря-майстра, від якого вимагається уміння виконувати всі види ручної обробки металів.

ХАРАКТЕР РОБОТИ
Повинен знати: основні заходи виконання робіт з розбирання, ремонту та складання простих вузлів і механізмів, устаткування, агрегатів і машин; устаткування, агрегатів та машин; основи слюсарної справи; призначення та правила застосування слюсарного і контрольно-вимірювального інструменту; основні механічні властивості матеріалів, які обробляє; основи знань про допуски і посадки, квалітети і параметри шорсткості; найменування, маркування і правила застосування мастил, мийних речовин, металів і змазок; основи електротехніки; читати креслення простих вузлів і механізмів устаткування, агрегатів та машин, користуватися комп’ютерною технікою.
Повинен уміти: розбирати, ремонтувати, складати і випробовувати прості вузли і механізми устаткування, агрегатів та машин; регулювати просте устаткування, агрегати і машини, а також середньої складності під керівництвом слюсаря більш високої кваліфікації; виконувати слюсарне оброблення деталей за І2-І4-м квалітетами (5-7-м класами точності); промивати, чистити, змащувати деталі та знімати заливання; виконувати роботи із застосуванням пневматичних, електричних інструментів та на свердлильних верстатах; шабрити деталі за допомогою механізованого інструменту; виготовляти прості пристрої для ремонту і складання.

Загальнопрофесійні вимоги
Повинен: раціонально та ефективно організовувати працю на робочому місці; додержуватись норм технологічного процесу; не допускати браку в роботі; знати й виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці й навколишнього середовища, додержуватися норм, методів й прийомів безпечного ведення робіт; використовувати в разі необхідності засоби попередження і усунення природних і непередбачених негативних явищ (пожежі, аварії, повені тощо); знати інформаційні технології.

УМОВИ РОБОТИ
Умови роботи збезпечуються в наявності та справності інструментів, пристроїв, обладння та технологічної документації:
Обладнання та пристрої:
– Заточний верстат;
– Роз міткові плити;
– Рефлекторний;
– Правні плити;
– гвинтові преси;
– Бруски;
– Перевірочні плити;
– Лещата;
– Оправки різні;
– Гнучкі штампи;
– Роликовий трубогіб;
– Гнучкі пристрої;
– Електричні ножиці (ричагові, гильотинні,);
– Ножівка;
– Слюсарний верстат;
– Опилочний-зачисний верстат;
– Опилочні призми;
– Кондуктори;
– Накладні губки;
– Вертикально-свердлильний верстат;
– Ручні свердлильні дрилі;
– Тріщотки;
– Тумбочка для інструментів;
– Свердлильні патрони;
– Клиння;
– Притискні планки;
– Слюсарний вороток;
– Різьбонарізні електричні і пневматичні машини;
– Плашко тримач;
– Паяльні лампи;
– Електроплитка;
– Коробки і форми для плавлення припоїв;
– Різні ковші;
– Газові пальники.

Інструменти і матеріали:
– Штангенциркулі;
– Вимірювальні лінійки;
– Машинне масло;
– Пісок;
– Каніфоль;
– Розміточні циркулі;
– Рисувалки;
– Кернер;
– Транспортири;
– Розміточні молотки;
– Стальна щітка;
– Наждачна бум ага;
– Крейда;
– Фарба;
– Молотки зі вставним бойками;
– Дерев’яні молотки;
– Слюсарні молотки;
– Стальні накладки;
– Тригранні напилки;
– Ручні ножиці;
– Ножів очне полотно;
– Плоскі тупоносі напилки;
– Кронциркуль;
– Лекальна лінійка;
– Напилки і надфілі різних профілів і номерів насічок;
– Кутники;
– Слюсарні зубила;
– Крейцмейсель;
– Свердла різний розмірів;
– Фрези-шарошки;
– Зенкери;
– Калібри-пробки;
– Глибиномір;
– Вода;
– Праві і ліві мітчики;
– Метричні мітчики;
– Різьбоміри;
– Різьбові калібри-пробки;
– Круглі плашки;
– Різні шабери;
– Абразивні бруси;
– Теплові і електричні паяльники;
– Плоскогубці;
– Припої.
– Плоскі тупоносі напилки і надфілі;

Інвентар:
– 1. Аптечка першої медичної допомоги
– 2. Вогнегасник
– Технологічна документації:
– 1. робоче креслення
– 2. інструкційна картка

Умови праці. Ремонт може виконуватися прямо на місці експлуатації техніки, якщо вона не транспортабельна. Також можуть використовуватися спеціальні майстерні чи приміщення різного розміру в залежності від габаритів ремонтуємого об’єкта. Ремонт демонтованих деталей і виготовлення нових виробляється на спеціальному робочому місці.

РИНОК ПРАЦІ
Сфера професійного використання випускника:
Виробництво машин та устаткування, всіх галузях народного господарства (машинобудуванні й металообробці, металургії, сільському господарстві, будівництві в транспорті й в інших галузях).

ОСВІТНЯ ПІДГОТОВКА
Шепетівський професійний ліцей
Нетішинський професійний ліцей
Старокостянтинівський професійний ліцей

МЕДИЧНІ ОБМЕЖЕННЯ
Медичні обмеження: діяльність не рекомендується людям, що страждають захворюваннями серця, суглобів, легень і дихальних шляхів, хворобами опорно-рухового апарата, шкіри, що має дефекти зору і слуху (низька гострота зору, стійкість ясного бачення і т.п.), алергію на запахи олій, емульсій і т.д., нервово-психічні захворювання.

Вимоги до індивідуально-психологічних особливостей
Необхідні якості. Фахівець з ремонту повинний мати витривалість і в деяких випадках фізичну силу, тонку м’язову, слухову чутливість, мати гарний зір. Потрібна рухливість, координованість і точність рухів кистей і пальців рук, точний окомір (лінійний і об’ємний), розвита просторова уява, гарна образна і рухова пам’ять, технічна кмітливість. Ремонтник повинний мати досить глибокі пізнання в області фізики, хімії, математики, зведення про матеріали, принципи роботи ремонтуємих систем. Він повинний знати правила техніки безпеки, технології планово-попереджувального ремонту, технічні способи іспиту апаратури після ремонту, допуски, класи точності. Фахівець повинний уміти визначати ступінь зносу устаткування, підбирати необхідні для заміни деталі, якщо таких немає, то створювати ескізи креслень для їхнього виготовлення, виконувати розбирання, ремонт, зборку устаткування і підготовку його до роботи.

ПЕРСПЕКТИВИ
Під впливом науково-технічного прогресу в сучасному виробництві впроваджуються нові технології з використанням сучасних засобів механізації й автоматизації; організаційно-технічні умови виробництва зумовлюють розширення професійної діяльності робітників. Від рівня освіти, виховання й розвитку кадрів залежить можливість підвищення продуктивності праці, освоєння нової високопродуктивної техніки, впровадження нових ефективних приладів, матеріалів, прогресивних технологічних процесів.

Перспективи професійного росту і кар’єри: підвищення розряду, заробітної плати, складності виконуваних робіт. Можливий адміністративний ріст, підвищення кваліфікації (технікум, інститут), розширення професійних навичок за рахунок збільшення видів виконуваних робіт, перекваліфікація на родинні професії.

Затребуваність на ринку праці досить висока, попит на фахівців стабільний.
Необхідний рівень освіти – початкова професійна.

СПОРІДНЕНІ ПРОФЕСІЇ
Родинні професії: слюсар-збирач, слюсар широкого профілю.

ПРОФЕСІЯ: 7212 “Електрогазозварник”

Загальна характеристика
Ще в прадавні часи люди використовували паяння для виготовлення зброї, ювелірних виробів, знарядь праці, існує думка, що слово «зварювання» проходить від імені словенського бога ковальської справи Сварога. Перші прості методи зварювання застосовувались в VІІ тисячолітті до н. е. в районах Єгипту та Ірану.
Нові способи з’єднання металів з’явились з відкриттям у 1802 році електричного дугового розряду.
У 1885 році був запатентований спосіб з’єднання та роз’єднання металів за допомогою електричної дуги між металевим виробом та вугільним електродом, для живлення якої використовувалася акумуляторна батарея.

У 1888 р. М. Г. Слав’янов винайшов спосіб дугового електрогазозварника металів металевим електродом, що плавиться. Всі з’єднання, які були виготовлені цим методом, відрізняються високою якістю і надійністю.Наприкінці ХІХ століття французький хімік Ле-Шетальє винайшов ацетиленокисневе полум’я, а інженери Пінар І Фуше на початку ХХ застосували його для зварювального пальника.

На межі століть був виданий патент на електричне стискове зварювання опором, розроблено точкове зварювання опором, розроблено точкове зварювання мідним електродом та стискове зварювання методом оплавлення. Також був винайдений спосіб термітного зварювання, заснований на реакції окислення активних металів.

Важко знайти галузь у народному господарстві, де б можна було обійтися без електрогазозварювальника. Ця професія надзвичайно розповсюджена, складна та відповідальна.

Суть ручного електрогазозварювання полягає в тому, що електрод, розплавляючись, заповняє зазор між краями зварюваних деталей. При газозварюванні в дугу вводиться присадний дріт, який, розплавляючись, заповнює зазор, часто робітнику доводиться займатись і електричним і газовим зварюванням.

Вимоги до працівника

Електрогазозварник повинен мати сильну нервову систему, точну координацію рухів, добру пам’ять, вміти концентрувати увагу, бути зібраною, відповідальною людиною.

 

Електрогазозварник повинен знати:
  • правила обслуговування електрогазозва- рювальної апаратури;
  • механічні та технологічні властивості зварювальних матеріалів;
  • марки електродів та правила їх підбору залежно від матеріалів зварювання;
  • види зварювальних швів;
  • режими зварювання;
  • причини дефектів зварювання та способи їх усунення;
  • загальні відомості та правила зберігання газів (ацетилену, кисню, водню), які використовуються при газовому зварюванні.

Санітарно гігієнічні умови

Доводиться працювати в найрізноманітніших місцях: у робочому цеху, в полі, на висоті та під землею. Фізичне вантаження лягає на людину під час піднімання та переносу заготовок, деталей і конструкцій, а також виконання повільних рухів з паяльником, несприятливо діють на організм високі температури, ультрафіолетове випромінювання, шкідливі хімічні речовини. Професія електрогазозварника в основному чоловіча, праця жінок на зварювальних роботах у зв’язку з підвищеною важкістю і шкідливістю обмежена.

Передбачені пільги в пенсійному забезпеченні: чоловіки мають право виходити на пенсію в 55 років при стажі роботи не менше 20 років, жінки при стажі роботи 15 років йдуть на пенсію в 50 років.

Медичні протипоказання

Протипоказано працювати за цією професією людям, у яких гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, ревматизм, порушення вестибулярного апарату.

 

Ймовірність працевлаштування

досить висока. У переважній більшості і регіонів електрогазозварники без особливих І ускладнень знаходять роботу в будівельних організаціях, на фабриках та за водах авторемонтних майстернях, станціях технічного обслуговування тощо. Таким чином ця професія має сталий попит на ринку праці.

Ризик безробіття у електрогазозварників мінімальний і пов’язаний перш за все з недостатньою кваліфікацією та досвідом роботи. Висококваліфіковані робітники володіють суміжними професіями, мають більші шанси на працевлаштування.

Правила прийому Документи до вступу

Можливо вас зацікавить

Гуртожиток та їдальня
Історії з життя
Гуртки
Самоврядування