9 березня 2019 року минає 205 років від дня народження національного генія і пророка, духовного батька українства Тараса Григоровича Шевченка.
Поетична спадщина Кобзаря – це понад 240 творів, а живописна – приблизно 1200 робіт (олійних картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Творчість Шевченка-поета й Шевченка-художника ідейно й тематично єдині, взаємопов’язані і доповнюють одна одну.
Шевченко – творець в українській літературі, в духовному житті України того могутнього і нещадного духу національної самокритики, того «національного сорому», який завжди є потребою і передумовою великого національного руху, всякого національного відродження. Поезія Тараса Шевченка давно стала нетлінною і важливою частиною духовного єства українського народу.
Шевченко для нас – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть. З чого черпають сили й надії. У глибини майбутнього посилав він свої непорушні заповіти синам свого народу, і серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її… во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
