Категорія: 104 група 21-22

Опрацювати Теоретичний матеріал. Виконати практичне завдання.

Обов’язковою умовою для того, щоб провести ігри на вибування, є кількість учасників, кратне числа два (тобто 32, 16, 8, 4, 2). Кола, які проходять команди, називаються зазвичай за кількістю пар команд. Наприклад, для однієї пари – фінал, для двох – півфінал, для чотирьох – чвертьфінал, для восьми пар – одна восьма фіналу і так далі.

У кожному виді спорту і, зрозуміло, в різних лігах, відповідно, різні принципи проведення плей-офф. Команди можуть зіграти як один матч для того, щоб пройти в наступний раунд, так і можуть розіграти цілу серію матчів. При такому розкладі нічиїх не буває.

Команда або ж спортсмен, який виграв фінальну стадію, автоматично стає переможцем. Аналогічно, учасник фіналу, який програв матч або серію матчів за перше місце, отримує срібні медалі. Якщо того вимагає формат змагань, то розігрується третє місце. Воно передбачає те, що два учасники з півфіналів, які не пройшли у фінал (тобто програли) зустрінуться між собою в грі за бронзу.

Принципи відбору на перше коло змагань на виліт можуть бути різними. Іноді проводиться жеребкування, іноді команди проходять через кваліфікацію у вигляді турнірної першості за очками і так далі.

Існує поняття «» жорстка сітка «». Цим правилом користується велика частина організаторів спортивних змагань. Вона передбачає, що команди з певних груп, які посіли певні місця, битимуться між собою. Тобто доля команд, які зайняли місця, підходять і дають право на боротьбу до кінця, вже вирішена організаторами.

Іноді форма проводиться у вигляді особливого плей-офф. Суть таких змагань така, що команди, які посіли кращі місця в кваліфікації, що показали найкращі показники серед інших, починають свою сітку відразу з другого раунду.

У більшості видів спорту найбільш поширеними способами (системами) проведення змагань є: спосіб безпосереднього визначення місць учасників (ранжирування результатів), круговий, відбірково-круговий, змішаний і спосіб прямого вибування. 1. Спосіб безпосереднього визначення місць учасників змагання шляхом ранжирування результатів. Система безпосереднього визначення місць учасників змагання шляхом ранжирування результатів не виключає використання на окремих етапах змагань елементів інших способів для формування фінальної групи. У легкій атлетиці, у важкій атлетиці, плаванні і інших спортивних дисциплінах можуть проводиться змагання, що складаються з двох етапів: кваліфікаційного і основного. В процесі кваліфікаційного етапу проводиться відбір спортсменів до основного етапу. При цьому встановлюється кваліфікаційний норматив. Спортсмени, що виконали його, допускаються до участі в основних змаганнях, де і визначається переможець. 2 Круговий спосіб При проведенні змагання цим способом всі учасники змагань (спортсмен або команда) зустрічаються зі всіма суперниками по черзі. Результати зустрічей (перемоги, поразки, нічиї, оцінені в очках) враховуються при визначенні порядкового місця, зайнятого спортсменом (командою). Вище місце присуджується спортсменові (команді), що набрала більшу суму очок. Важливою перевагою цієї системи розіграшу є те, що вона дозволяє визначити місця всіх учасників. Вона дозволяє набути спортсменам (командам) значного змагального досвіду навіть при незначній кількості учасників змагань в цілому, або їх окремої підгрупи, дозволяє організаторам змагань розширити в разі потреби програму та загальну тривалість змагань. Недоліком цієї системи можна вважати те, що для своєї реалізації вона вимагає багато часу. Кількість зустрічей за цією системою визначається формулою: , де N – кількість учасників (або команд) Х – кількість зустрічей. Щоб провести змагання по круговій системі в більш стислі терміни, іноді всіх учасників розбивають на підгрупи і проводять в них попередні ігри також по круговій схемі. За результатами цих зустрічей складають фінальні групи і проводять подальші зустрічі для визначення призових місць. При цьому результати зустрічей в попередніх турах зараховуються у фіналі. Порядок зустрічей при проведенні змагань по цій системі визначається двома способами. Перший спосіб (застосовується тоді, коли не має значення черговість змінюваності полів). Полягає він в тому, що кількість команд, що беруть участь, ділять навпіл (якщо кількість команд непарна додають 0). Номери команд виписують вертикально в два стовпці. Перша половина номерів, починаючи з 1-го записується зверху вниз в лівий стовпчик, а друга половина номерів в правий стовпчик, від низу до верху. Номери, що стоять поряд по горизонталі складають пари першого ігрового дня. Якщо кількість команд непарна, то команда, напроти якої в таблиці стоїть 0 буде вихідний. Щоб визначити пари другого і подальших днів поступають так: перший номер залишають на місці (нерухомо), а інші пересувають відносно нього на одне місце по кругу проти годинникової стрілки. Другий спосіб. Якщо змагання проводяться на полях (майданчиках, в залах) учасників, то виникає потреба чергувати порядок змагань на «своєму» та «чужому» полі. Для цього варіанту календар складають способом «змійка». Відповідно до кількості учасників змагань (команд) креслять таку саму кількість вертикальних ліній. Цифру 1 (команда або учасник під цим номером) ставиться під першою лінією. Далі половину номерів загальної кількості команд або учасників записується справа від першої лінії знизу догори в арифметичному порядку. Інша половина записується зліва в зворотному порядку. Над другою лінією записується число, що йде за N/2 (тобто з порядковим номером N/2+1). Надалі номера записують справа від ліній, а додаткову цифру – по черзі під та над лінією. Ігрові пари складають номера, що знаходяться в сусідніх стовпчиках. Кількість зустрічей за такою схемою визначається формулою: X=N(N – 1), де N – кількість учасників (або команд), Х – кількість зустрічей. 3. Відбірково-круговий спосіб При проведенні змагань цим способом учасників (команди) розділяють спочатку на попередні групи, в яких кожен спортсмен (команда) зустрічається зі всіма суперниками даної групи. Потім спортсмени, що зайняли кращі місця в групі (у більшості видів спорту 1 – 3 місця, але не більше 50 % учасників даної групи), переходять в наступний тур (сходинку) змагань. Цих учасників знов розбивають на групи, які проводять поєдинки між собою для наступного відбору, аж до фінальної зустрічі (туру), в який і визначають переможця змагань. При достатньо великій кількості спортсменів (команд), що беруть участь, відбірково-круговий спосіб дозволяє учасникам набути певного досвіду змагання (у турах, що проводяться круговим способом).

Домашнє завдання:
Розписати сітку розігрування змагань на учасників 16 команд.

Види змагань зі спортивних ігор

Залежно від завдань і форми організації змагань, які проводять у школі, їх поділяють на такі види: чемпіонат, змагання на кубок, скорочені, зрівнювальні й товариські зустрічі.

Чемпіонати – найвідповідальніші змагання, переможцю яких присвоюється звання чемпіона колективу фізкультури. Проводяться один раз на рік, як правило, за коловою системою з визначенням місць усіх учасників.

Змагання на кубок мають залучити до участі максимальну кількість команд і виявити серед них переможця. До таких змагань допускаються команди різного рівня. Виступи найсильніших колективів слід передбачити на пізніших етапах. Розігрищ кубка  здійснюється за системою з вибуванням.

Скорочені змагання, як правило, приурочуються до свят або знаменних дат і проводяться протягом одного-двох днів. Час гри скорочується (наприклад, два тайми по 15 хвилин, або один сет у волейболі).

Зрівнювальні змагання організовуються всередині колективу фізкультури між командами різного рівня. Щоб змагання сильніших і слабших команд становили спортивний інтерес і створювали умови для напруженої боротьби, сили команд штучно зрівнюються: наприклад, слабша команда ще до гри отримує кількість немовби забитих м’ячів, набрані очки (фору), яка оголошується заздалегідь або після закінчення матчу. Якщо після матчу, то гра носить більш напружений характер, бо обидві команди, не знаючи розмірів фори, намагаються забити якомога більше м’ячів, набрати більше очок. Розміри фори залежать від відмінності у можливостях команд, які беруть у змаганні. Кількість очок, які заздалегідь отримує слабша команда, визначає організаційний комітет.

Товариські зустрічі – це неофіційні змагання, які проводяться без затвердженого положення за взаємною домовленістю з командами інших шкіл. Опрацювати Теоретичний матеріал. Виконати практичне завдання.

Фізичні якості, які розвиваються в процесі фізичної підготовки, мають властивості переносу, тобто їхній більш високий розвиток переноситься на усі види діяльності людини на виробництві й у побуті і виявляться в підвищенні ефективності розумової й фізичної діяльності.

 Прийнято розрізняти п’ять фізичних якостей: витривалість, швидкість, силу, гнучкість, координаційні здібності (спритність). Розглянемо характеристику цих якостей. Під витривалістю розуміють здатність організму тривалий час ефективно виконувати м’язову роботу помірної інтенсивності, переборюючи наступаюче стомлення.

Фізичні вправи, які застосовуються для розвитку загальної витривалості, поділяються на три групи: 1) циклічні фізичні вправи (тривалий біг на довгі дистанції, ходьба на лижах, плавання, веслування, їзда на велосипеді тощо); 2) рухливі й спортивні ігри; 3) вправи на степ-платформах, підскоки, вправи зі скакалкою.

Під швидкістю розуміють здатність людини виконувати рухи за мінімальний час. Швидкості рухів сприяють еластичні м’язи, які можуть скорочуватися дуже швидко і з великою силою. До фізичних вправ як засобів удосконалення швидкості пред’являються такі вимоги: • їх техніка повинна бути такою, щоб дозволяла виконання з граничною швидкістю; • вони повинні бути добре засвоєні, щоб зусилля спрямовувались не на спосіб їх виконання, а на швидкість виконання; • їх тривалість не має перевищувати 30 с; • вони повинні бути адекватними конкретному прояву швидкості й умовам виконання рухових дій; • вони повинні бути різноманітними та забезпечувати вдосконалення швидкості у поєднанні з розвитком інших якостей.

 Під гнучкістю розуміють здатність людини виконувати рухи в суглобах з якомога більшою амплітудою. Розрізняють активну і пасивну гнучкість. Під активною гнучкістю розуміють максимально можливу амплітуду рухів, яку може проявити людина у певному суглобі без сторонньої допомоги, використовуючи лише силу власних м’язів, що здійснюють рухи у цьому суглобі. Під силою розуміють здатність людини переборювати зовнішній опір або протидіяти йому за допомогою м’язів. У фізіології під силою м’язів розуміють те максимальне напруження м’язів, яке вони здатні розвинути. Чим більший опір здатна подолати людина, тим вона сильніша (абсолютна сила людини).

Опрацювати Теоретичний матеріал. Виконати практичне завдання. Домашнє завдання:Виконання фізичних вправ з власною вагою на розвиток сили.

 Засоби розвитку швидкісних якостей Для розвитку швидкісних якостей застосовують вправи максимальної інтенсивності тривалістю від 1 с – для поодиноких рухів, до 10-15 с – для вдосконалення комплексних швидкісних здібностей: – біг з високим підніманням стегна, біг із захлестом гомілок назад, дріб’язковий біг, біг стрибками тощо; прискорення, спринтерський біг на коротких дистанціях 20-60 м з граничною швидкістю по прямій, по повороту, з різних стартових положень, з місця, з ходу, біг угору, біг вниз по нахиленій доріжці з різними кутами підйому, перемінний біг з переходами від максимальних зусиль до бігу за інерцією та навпаки; човниковий біг; вправи максимальної потужності з обтяженням, яке становить 15-20 % від максимального рівня сили (кидки та штовхання знаряддя, метання гранати); вправи для розвитку часу реакції; вправи максимальної потужності з чергуванням звичайних, полегшених й ускладнених умов виконання; рухливі та спортивні ігри.

Домашнє завдання: Виконання фізичних вправ з власною вагою на розвиток швидкості.